Багато хто знає, що у Львові є такий веселий ведучий, який будь- яку забаву перетворить на справжнє свято. Нудьгувати не доведеться. Однак не всі здогадуються, наскільки він багатогранний. Почнімо спочатку.
Назаре, більшість знайомих та малознайомих людей знають тебе як першокласного тамаду. А це далеко не всі твої таланти та здобутки.
Почнемо з того, що я все ж таки звик, щоб мене називали ведучим, а не тамадою ( сміється). А насправді життя – кольорове та цікаве.
Саме це ти і намагаєшся передати усім радіослухачам?
Розкажи про роботу на «Люкс – ФМ»
Я вже більше дванадцяти років працюю на радіо, з них дев'ять - на «Люксах». Зараз веду ранкову програму. Поки Ви спите - я вже готуюсь до роботи (сміється).
Ти не лише радіоведучий, а ще й хореограф…
Коли я навчався на другому курсі в університеті, вирішив створити свій власний хореографічний колектив.
Танцями я займався ще з дитинства, тому мріяв зробити театрально-хореографічну постановку. Минулого року на сцені театру ім. М. Заньковецької мені вдалося реалізувати свій задум . Вистава «Сусіди» для мене була на даному етапі певним апогеєм. Було, що сили закінчувалися, але в мене була суттєва моральна підтримка друзів, і саме це допомогло .
Твоя «танцювальна епоха» на цьому закінчилася?
Чому закінчилася? Я досі викладаю, вже понад п»ятнадцять років керую Театром танцю «Абсорбція», маю за плечима шість поколінь випускників.
Окрім радіо і танців ти маєш ще й телевізійний досвід.
Справді, це надзвичайно цікаво – брати участь у телевізійних проектах. Зокрема, я більше чотирьох років працював у телепрограмі «Велика різниця» актором-пародистом. Впевнений, якщо ви були фанатом цього шоу, то неодноразово бачили мене у сценах, але навіть не здогадувалися, що це я. Там використовували багато гриму. Скажімо, один з найвдаліших моїх образів - це мій земляк Андрій Кузьма.
А з чого почалося твоє захоплення весіллями?
В дитинстві я дуже хотів бути актором або режисером. Все починалося ще в дворі – ми з друзями організовували різні дитячі вистави, а глядачами були наші батьки.
Потім я дуже хотів піти вчитися «на актора», але, як це буває, батьки були категорично проти. Безапеляційне мамине «спочатку серйозна освіта, а потім вже вступай, куди хочеш» - і як результат - фізико-математичний факультет.
А як з фізика ти перевтілився на шоумена, ведучого?
Якщо чесно, то я і фізиком по-справжньому ніколи не був. Освіту здобув, але за спеціальністю ніколи не працював. Принаймні за цією ( сміється).
У мене було досить таки активне студентське життя, позаяк завжди хотілось чогось феєричного та веселого. Одного прекрасного дня мене запросили друзі моїх друзів, щоб я провів їм весілля. Зізнаюся, я дуже добре пам’ятаю цей день : «кулінарка» на вулиці Пулюя, багато гостей, а я – юний хлопчина, 19 років. Хвилювався страшенно. Але потім почав помаленьку – слово за слово, запрошувати людей до тостів. Тоді всі думали, що я просто звичайний гість, просто дуже активний. Слово « тамада» було практично нікому не відоме.
Знаєте , що кумедно? Мій перший гонорар був 15 доларів. П’ять доларів я віддав «звукачеві», п’ять на таксі, а решта – мені.
Перше весілля, мабуть, будеш пам’ятати завжди?
Сто відсотків. Ну а потім вже пішло-поїхало. Колись весілля були набагато «потужніші», не такі, як зараз. Забава розпочиналася вдень о другій годині, а закінчувалася о 5 ранку. Безперечно, доводилося більше працювати, але я б це навіть роботою не назвав.
Власне, твій «козир» - це те, що ніколи не буває сумно. У твоєму арсеналі безліч жартів, розваг та конкурсів. Ти готуєшся заздалегідь? Пишеш сценарії, плани?
Та які там сценарії! Я веду весілля вже більше 19 років, тому вже навчився відчувати публіку. Та й я, якщо чесно, спеціально заготовок перед святом не роблю. Є такі забави, де публіка більш-менш знайома між собою, їм весело та цікаво спілкуватися. Тут головне відчути і, як то кажуть, не нашкодити. Знаєте, інколи гості нарікають на ведучих – мовляв, не дає «ані з'їсти, ані закусити». Намагаюсь відстежити, щоб все було гаразд.
А інколи буває так, що на святі публіка дуже різна – і молоді, і старші, і професори, і інженери, і фермери. Намагаюся збалансувати і жарти, і програму, щоб усі комфортно себе почували.
Чи завжди вдається?
Я не хочу себе хвалити, але, зізнаюся, є багато таких випадків, коли мене після весілля запрошують провести день народження когось із батьків наречених, потім бабусь і дідусів, потім хрестини і так далі. Ці люди для мене вже значно ближчі, аніж звичайні клієнти.
Нещодавно я вирішив підрахувати, скільки весіль я вже провів . Як виявилося - понад 900. Уявляєш? Ще трішки - і будемо святкувати ювілей.
Вражає. Що ти найбільше любиш на цих забавах?
Чесно? Дітей. Я дітей просто обожнюю. Намагаюся з ними не спілкуватися, як аніматор, або через «усі -пусі». Якщо ти розмовляєш з дитиною, як з дорослою, то можна багато чого почерпнути. А ще вражає їхня щирість і безпосередність. Надіюся, що колись буду озвучувати дитячі мультики.
Ти сентиментальний?
Дуже. Я щиро люблю свою роботу. Навіть не так: я просто обожнюю свою роботу. Коли ти працюєш в залі, який переповнений позитивною енергетикою, світ наповнюється позитивом та щастям.
Розмовляла Ольга Березюк
