Вхід Реєстрація

Бійчук Назар - людина-оркестр: «Я дуже люблю свою роботу. Ні, навіть не так: я обожнюю свою роботу і за кожних молодят переживаю, як за рідних»

Багато хто знає, що у Львові є такий веселий ведучий, який  будь- яку забаву перетворить на справжнє свято. Нудьгувати не доведеться. Однак  не всі здогадуються, наскільки він багатогранний.  Почнімо спочатку. 

Ведучий Назар Бійчук

Назаре, більшість знайомих та малознайомих людей знають тебе як першокласного тамаду. А це далеко не всі твої таланти та здобутки.
Почнемо з того, що я все ж таки звик, щоб мене називали ведучим, а не тамадою ( сміється). А насправді життя – кольорове та цікаве.

Саме це ти і намагаєшся передати усім радіослухачам?
Розкажи про роботу на «Люкс – ФМ»

Я вже більше дванадцяти років працюю на радіо, з них   дев'ять  - на «Люксах». Зараз веду ранкову програму.  Поки Ви спите -  я вже готуюсь до роботи (сміється).

Ти не лише радіоведучий, а ще й хореограф…
Коли я навчався  на другому курсі в університеті,  вирішив створити свій власний хореографічний колектив.
Танцями я займався ще з дитинства, тому мріяв  зробити театрально-хореографічну постановку. Минулого року на сцені театру ім. М. Заньковецької мені вдалося реалізувати свій задум . Вистава  «Сусіди» для мене була на даному етапі певним  апогеєм. Було, що сили закінчувалися, але в мене була суттєва моральна підтримка друзів, і саме це допомогло .

Твоя «танцювальна епоха» на цьому закінчилася?
Чому закінчилася? Я досі викладаю,  вже понад п»ятнадцять років керую   Театром танцю «Абсорбція», маю за плечима шість поколінь випускників.

Окрім радіо і танців ти маєш ще й  телевізійний досвід.
Справді, це надзвичайно цікаво – брати участь у телевізійних проектах. Зокрема, я більше чотирьох років працював у телепрограмі «Велика різниця» актором-пародистом. Впевнений, якщо ви були фанатом цього шоу, то неодноразово бачили   мене у сценах, але навіть не здогадувалися, що це я.  Там використовували багато гриму. Скажімо, один з найвдаліших моїх образів - це мій земляк Андрій Кузьма. 

ведучий в ресторані з дітьми

А з чого почалося твоє захоплення весіллями?
В дитинстві я дуже хотів бути актором або  режисером.  Все починалося ще в дворі – ми з друзями організовували різні дитячі вистави, а глядачами були наші батьки.
Потім я дуже хотів піти вчитися «на актора», але, як це буває, батьки були категорично проти. Безапеляційне мамине  «спочатку серйозна освіта, а потім вже  вступай, куди хочеш» - і як результат - фізико-математичний факультет.

А як з фізика ти перевтілився на шоумена, ведучого?
Якщо чесно, то я і фізиком по-справжньому ніколи не був. Освіту здобув, але за спеціальністю ніколи не працював. Принаймні  за цією ( сміється).
У мене було досить таки активне студентське життя, позаяк завжди хотілось чогось феєричного та веселого. Одного прекрасного дня мене запросили друзі моїх друзів, щоб я  провів їм весілля. Зізнаюся, я дуже добре пам’ятаю цей день : «кулінарка» на вулиці Пулюя, багато гостей, а я – юний хлопчина, 19 років. Хвилювався страшенно. Але потім почав помаленьку – слово за слово, запрошувати людей до тостів. Тоді всі думали, що я просто звичайний гість, просто дуже активний. Слово « тамада» було практично нікому не відоме.
Знаєте , що  кумедно? Мій перший гонорар був 15 доларів. П’ять доларів я віддав «звукачеві», п’ять на таксі, а решта – мені. 

Перше весілля, мабуть, будеш пам’ятати завжди?
Сто відсотків. Ну а потім вже пішло-поїхало. Колись весілля були набагато «потужніші», не такі, як зараз. Забава розпочиналася вдень о другій годині, а закінчувалася о 5 ранку.  Безперечно, доводилося більше працювати, але я б це навіть роботою не назвав. 

Назар Бійчук та Сергій Притула

Власне, твій «козир» - це те, що ніколи не буває сумно. У твоєму арсеналі безліч жартів, розваг та конкурсів. Ти готуєшся заздалегідь? Пишеш сценарії, плани?
Та які там сценарії! Я веду весілля вже більше 19 років, тому вже навчився відчувати публіку. Та й я, якщо чесно, спеціально заготовок перед святом не роблю. Є такі забави, де публіка більш-менш знайома між собою, їм весело та цікаво спілкуватися. Тут головне відчути і, як то кажуть, не нашкодити. Знаєте, інколи  гості нарікають  на ведучих – мовляв, не дає «ані з'їсти,  ані закусити». Намагаюсь відстежити, щоб все було гаразд.
А інколи буває так, що на святі публіка дуже різна – і молоді, і старші, і професори, і інженери, і фермери. Намагаюся збалансувати  і жарти,  і програму, щоб усі комфортно себе почували.

Чи завжди вдається?
Я не хочу себе хвалити, але, зізнаюся, є багато таких випадків, коли мене після весілля запрошують провести день народження когось із  батьків наречених, потім бабусь і дідусів, потім хрестини і так далі. Ці люди для мене вже значно ближчі, аніж звичайні клієнти.
Нещодавно я вирішив підрахувати, скільки весіль я вже провів . Як виявилося -  понад  900. Уявляєш? Ще трішки -  і будемо святкувати ювілей.

Вражає. Що ти найбільше любиш на цих забавах?
Чесно? Дітей. Я дітей просто обожнюю. Намагаюся з ними не спілкуватися, як аніматор,  або через   «усі -пусі». Якщо ти розмовляєш з  дитиною, як з дорослою, то можна багато чого почерпнути. А ще вражає їхня щирість і безпосередність. Надіюся, що колись буду озвучувати дитячі мультики.  

Ти сентиментальний?
Дуже. Я щиро люблю свою роботу. Навіть не так: я просто обожнюю свою роботу. Коли ти працюєш в залі, який переповнений позитивною енергетикою, світ наповнюється позитивом та щастям.

весільний ведучий в ресторані

Розмовляла Ольга Березюк

Кількість переглядів: 1006
Дата редагування: 2019-12-10

Сподобалась стаття? Поділись з друзями!

Схожі статті

Цей сайт використовує cookies. Ви можете змінити налаштування cookies у своєму браузері. Дізнатись більше

Я погоджуюсь